Поглянь, як осінь жовта пропливає
За журавлиним угорі ключем,
Як смутком тихим землю поливає
І в душах засіває ніжний щем.
Лягали вони золотом червоним
На листяні дерева і кущі,
Я ж опинилась в осені полоні
І душі наші стали не чужі.
Як і усі, я в неї закохалась,
Хоча цього й не мала на меті,
Із вітром на берізках колихалась,
Перебирала коси золоті.
Коли ж діждусь, як ранок заблукає
У марева кудлатій бороді,
У жовтолистім лісовім розмаї
Грибочки я шукатиму тоді.
26.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757289
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.10.2017
автор: Ганна Верес