запрошую тебе на… поцілунки під дощем
вдягну свою найкращу сукню темно-винну
я хочу , щоб торкався ти крізь холод ще…і ще
вустами… й роздягав мене до серцевини
під зойки крапель на спітнілому чолі
і під зітхання квітів пізніх, що вмирають
під тихий спів сп’янілої вологою землі,
і шепіт духів, що чуттів своїх не мають
а ми живі з тобою , поки маємо той шанс
через обійми як крізь браму залишати тіло...
ще…ще…цілуй мене… хай зачарує злива нас
щоб відірватися взаємно вже було несила….
© Олена Зінченко 25.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2017
автор: Zinthenko Olena