Там дерева торкаються неба,
Височіє безкрайня блакить,
На душі є єдина потреба:
Щоб тривала би вічність ця мить!
Водограй заспіва дзвінко пісню,
З ним співає і моя душа,
Серцю в грудях стає, немов, тісно,
Мимоволі стікає сльоза.
Там повітря влітає в легені,
Там за обрій пливе небокрай,
Почуття там стають навіжені...
Я люблю цей заквітчаний рай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757110
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2017
автор: kostyanika