Синьоока Волинь, моя доля співуча,
Обцілована Богом святая земля.
Тут Полісся цвіте, а Надстирові кручі,
Шлють вітання свої у льонові поля.
Тут вугрі в мілині гріють Шацькі озера,
Дідусі і понині плетуть постоли…
У глибоких ярах бродять страшні химери,
А у лісі собі можна Мавку знайти.
Тут грибів по лісах, не злічити буває…
Не змовкають часами в ночі цвіркуни.
Солов’ї цілу ніч витинають у гаї,
На волі пасуться скакунів табуни.
Хай у рідній Волині душа поблукає,
Не мріє шукати свою стежку в поля...
Вона долі щоднини рушник вишиває,
Бо вона, обцілована Богом земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757086
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.10.2017
автор: Віталій Назарук