Серце квилить та проситься в літо –
А довкола вже, майже, зима.
У руках твоїх солодко мліти
Я надію плекала дарма.
Пробирає до ниточки холод
Збайдужілих до сонця очей.
Туга подихом вітру говорить:
– Cosa sei, сosa sei, сosa sei.
Змовкли музи-, о музи-, о музи-,
Змокли музи-ки ноти гучні,
І тяжким залишилися грузом
Мрій мелодії в тихій луні.
Серце квилить та проситься в літо,
Неприкаяно блудить в дощах –
Я ламаю осінні завіти!
Повертається в червень душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2017
автор: Серафима Пант