Тихо падає додолу мерзле листя – ще не жовте,
Бо була ж надія в нього на майбутні теплі дні …
Та від подиху легкого листя зляканого жовтня
Осипалось, наче сльози смарагдово-крижані.
Ніжний дзвін лунав ледь чутно – кришталево-мелодійний,
Награвав собі етюди і осінні, й зимові.
А на землю день спускався, такий сонячно-надійний,
Та дерева вже стояли у оголеній журбі …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756841
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.10.2017
автор: ЮНата