Один із тисяч недоставлених листів…
Він міг про щось важливе розказати,
Новини повідомити хотів,
Та не дійшов до свого адресата.
Чому? Можливо, щось не так!
Або адреса вказана не чітко,
Чи з цього місця вибув адресат,
Зворотної ж адреси щось не видно.
І одинокий лист блукає десь по світу,
Як той торішній, змучений листок…
Хоч скільки він несе в собі привітів,
Та все ж загубиться, коли настане строк.
А, може, десь так блудить і молитва,
Ота, що сказана нещиро, в суєті,
Як та, відірвана від всіх, коротка нитка –
Не ті слова і настрої не ті…
І як той лист, шукає свого щастя,
Та так і не сягаючи мети…
«По вірі нашій все нам і воздасться» –
Молитва має з серця прорости!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756839
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.10.2017
автор: ЮНата