Звучить сумна мелодія осіннього дощу.
На склі віконнім візерунки він малює.
Вже землю промочило до схочу.
А між деревами холодний вітер все лютує.
Нещадно листя золоте з дерев зриває
Кружляє у повітрі і кида на асфальт.
Чомусь в тривозі серце замирає,
І на душі моїй якась печаль...
Гаряча кава, чорний шоколад і тепла шаль...
Танцює полум'я грайливеє від свічки.
Рядки невмілих віршів знімають із душі печаль
І відправляють її десь згорати там у вічність.
Важкі осінні хмари кольору свинцю
Вже опустились майже на дерева,
А дощ все ллє і ллє, нема йому кінця,
Хоч і давно уже його не треба...
Жовтень 2017рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756579
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.10.2017
автор: Zoja