Ну і нехай, приходить в душу сум,
Осінні нотки ми стрічаєм часто,
Та без осінніх сльот і сніжних зим,
Не відчували б ми весняне щастя.
Не знали б, що таке любов,
Не відали, що є одна-єдина,
Яка хвилює душу й зігріває кров,
Дарунок долі - наша Україна.
Приходить думка в голову одна,
Що деколи всіх й кожного печалить.
Між всіх можливих барв і назв,
Чому такі є символи у нашої держави?
Чому такий наш України Герб?
Чому такий у нього вигляд?
Ще тисячу років тому,
У Володимира він був такий же.
На фоні неба Сонцем золотів,
На весь слов'янський світ світив довкола.
І хто побачив зразу розумів,
Девіз у князя... Воля.
І прапор був у тих же кольорах,
Мав неба барви лазурові
Й багатство роду прославляв
Він, золотом колосся в полі.
А ще на ньому рік і моря синь,
І колір Сонця, що над головою,
Та згадка про Героїв війн,
Що для нащадків вибороли волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756572
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.10.2017
автор: М.С.