Край села при дорозі червона калина росте.
Навесні зеленіє і так гарно цвіте.
В китичках ягідки наливаються і дозрівають.
І пташки там веселі щебечуть, співають.
До тієї калини часто ходить дівчина.
Зустрічалася з милим вона біля тої калини.
Та неждана біда прийшла в Україну
І коханий пішов боронити свою Батьківщину.
Там, на Сході край він свій захищав.
З лютим ворогом бився, від кулі упав...
І не стало у неньки єдиного сина...
І не діждеться більше коханого мила дівчина...
Скільки ще буде горя і крові?
Ця війна ненажерлива скільки триватиме днів?
Скільки сиріт ще буде у нас, скільки вдів?
Скільки ще ми загубимо наших синів???
Край села при дорозі червона калина росте...
Білий сніг лежить в полі, хуртовина мете...
Вітер злий із куща ягідки зриває калини.
І лежать на снігу вони, наче крові краплини...
І стоїть під кущем тим змарніла дівчина...
Жовтень2017рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2017
автор: Zoja