[b] Заметіль, заметіль, заметіль!..
Небо — решето,
й сипле відтіль
По сусіках наметений
і лягає заметами
Білий сніг, наче біла постіль.
В сні-чеканні застигла земля,
А над нею
вітрище гуля,
Покривалами білими
грає, наче вітрилами
Заблукалого в шторм корабля.
Заметілі немає кінця...
День короткий
спадає з лиця,
І далеко до маю,
і ніхто ще не знає,
Чим зима закінчиться оця.
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756463
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.10.2017
автор: Alina Kim