* * *

Тут  колись  тебе  цілував,
І  груди  пестив  пружні  твої.
Я  тоді  іще  зовсім  не  знав,
Як  посміхнеться  доля  мені.
Ні  я  не  хочу  убогим  здаватись.
Шкодую  зараз  звичайно  про  те,
Що  тоді  в  собі  не  зміг  розібратись,
І  моє  майбуття  пирієм  поросте.
Так  сталось,  як  і  гадалось,
Виправляти  ні  сил,  ні  бажання,
Хороше  зразу  чомусь  забувалось,
А  душу  вселяють  чергові  терзання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2017
автор: Платон Маляр