Нам радості не завжди вистачає
і недостатньо щастя, зазвичай.
Але чому таке в житті буває,
коли настане негараздам край?
Виною отому одна потвора,
великий, лютий триголовий змій.
То джерело нещастя, бід і горя,
заклятий ворог світлих дум і мрій.
Що перша голова тої тварюки –
постійне за минулим каяття.
Довбешка друга підлої зміюки –
тривога за непевне майбуття.
А третя ще огидніша за інших,
вона з рідні гордині із гординь –
бажання мати неодмінно більше,
невдячності постійна чорна тінь.
Живі батьки, брати, здорові діти!
Чому не привід дякувать Творцю?
Щоранку в мирнім небі сонце світить,
що ти живий і бачиш казку цю…
Ходити здатен по землі ногами
і досить добре голос чути свій…
Упораєшся з тими ворогами –
сконає враз і триголовий змій!
20.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2017
автор: Олександр Мачула