Повні вулиці музикантами,
Що і яблуку ніде впасти.
Людям потрібно вино, ну а ми...
Нам би з тобою просто пропасти.
Кудись тихенько піти,
На краю світу сховатись.
Знову зруйнують старенькі мости.
І все так давно не до ладу.
Я забуваю, для кого пишу.
Шлях в невідомість позаду.
Вуличне Графіті. Все на стіні.
А з тобою ми – заблукали.
Знов заблудилися в цьому вірші.
В першому реченні. Другій строфі.
Все це, як вперше, всі ті «ти» і «я».
Чому ми з тобою, скажи, не сім’я?
Чому засинаю знову я сам?
Скільки тих знаків наставить життя?
STOP!
06.10.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/86WstzzjbGU[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: Kukhta Bohdan