Ти кричиш у мені тишею сотень, мільйонів сторін,
Тчеш у мені марево мрій на півнОчі до місяця.
Ти не просиш цілуночку. Не чуєш "ти мій..." навздогін.
Ти знаєш, що Всесвіт кохання в душі моїй вміститься.
Розтечуть твої дні . Не згребеш їх в струмочечки, річкИ.
Буде зустрічей сотні. І сотні кіношних цілунків.
Не згадаєш ніколи. Не зболить, що змарнуєш роки
На ті пошуки марні кохання... Як в нас... Я ж... Чаклунка...
Будь як всі. Розпочни дуже звично... З простих розрахунків...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: Відочка Вансель