А ось і ніч у довгій чорній сукні,
І зіроньки в ній золотим зерном.
І місяць-свідок серед них присутній.
Думки мої- негашене вапно.
Я знаю: снюсь тобі на видноколі,
І голос, ніби музика дощу.
А, може, й не побачимось ніколи?
Усмішкою у сні я пригощу.
Чи закохалась? Можливо, я люблю...
Вже двісті двадцять перейшли межу.
Ночами й днями за тебе лиш молюсь.
Ім*я таємно в серці бережу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756126
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)