Вчитель якось визиває
Івана до дошки...
Той мовчить, ніби й не чує
Вчителя нітрошки...
-Коментуй тоді хоч з місця,
Як рішать задачу,
Той бурчить собі під носа:
-Не буду!..Не хочу!..
Вчитель дивиться на учня,
(Той заплющив очі),
Й повторя, ніби папуга:
-Не буду!..Не хочу!..
-Ну тоді пиши у зошит,
І дивись на дошку,
Може це тобі добавить
Розуму хоч трошки!
Розсердився на вчителя,
Дуже цей хлопчина,
Встав з-за парти, вибіг з класу,
Ще й грюкнув дверима...
Отакі бувають учні,
Горе це, чи диво?..
Зрозуміть їх й щось навчити
Майже неможливо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: геометрія