У кожного в душі є іскорка любові…
Усе в твоїх руках – не погаси її!
Зумій зробити так, щоб всі ідеї нові
Були такі ж вагомі, як істини старі.
І розпали ту іскру своїм гарячим серцем,
Відкрий дитині кожній життя чудову мить.
Хай ця наука стане прозорим тим озерцем,
Яке ніщо й ніколи уже не замутить.
І не замінюй справжнє яскравим та підробним,
Вчи учнів розрізняти добро і підле зло,
Не бійся видаватись смішним, немодним, добрим,
Бо в щирості насправді взаємин джерело.
І ті, хто свято вірить, і ті , кому байдуже,
Смиренні й дратівливі – з них кожен – Божий син.
І знай, ми не достойні судити їхні душі,
З усіх них майже кожен в душі – християнин.
То ж розбудити віру і зворушити душу –
Обов’язок святий твій і надретельний труд…
І кожен нехай скаже: «Хоч важко, та я мушу!
Без мене їм не бути, то ж недарма я тут!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756057
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.10.2017
автор: ЮНата