Ця осінь, справді, золота,
злетить пожовклими листками,
бурштинова й багряна є краса,
ялинки зелень не міняють.
Див осені сяяння золоте
шелестить прощальною красою,
лист не останній ще летить
і зустрічається з травою.
Трава зелена ще бринить
газоном юним, стеблами старими,
він ще росте, та тільки весь
засиплеться пожовклою красою.
Листок сухий серед гілок
застряг, із вітерцем співає,
це мелодійно він шумить,
у музику свій звук вставляє.
Вітер летів по небесах,
голосний шум у верховіттях,
і так, танцюючи униз,
на землю розсипає листя.
17.10.2017.
Фотографія автора.
Парк Т.Г.Шевченка,
Івано-Франківськ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756024
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: Светлана Борщ