Господарем крокую по країні.
Автобус мене з жалем проминув.
А вслід - слуга мій на крутій машині
Промчав і голови не повернув.
Тих слуг народних в мене є багато.
Щоб їх усіх в теплі й добрі тримать,
Я маю їм, шановним депутатам,
Останню гривню вийняти й віддать.
Щоб той слуга належну мав зарплату,
Щоб не в халупі жив і ситно їв.
Чого ж він має душу надривати
За долю своїх власних хазяїв?
От я і йду - не їду, не літаю,
Бо в мене слуги - всі оті пани...
Яке обрала, отаке і маю.
Вони такі із нашої вини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2017
автор: Ірина Васильківська