Затихли з безголосся солов’ї.
Вони від протягу в гаю осипли,
ще і дощем холодним зранку сипле.
Десь ворон каркнув голосом охриплим,
таким блідим, як почуття твої.
Побляклі і змарнілі почуття
зухвалий по калюжах носить вітер.
Він їх шматує ніби голі віти,
лишається згадати лиш про літо
й шмигнуть під ковдру, мов у небуття.
Коханню вороття уже нема
й наступний день не поміняє суті.
Як Муромець стою я на розпутті
й не тільки у птахів всі зв'язки скуті.
Шукав любов, та мабуть все ж дарма…
17.10.2017
[i]* Дружній шарж на твір Аліни Кім „Депресивне“, http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755819
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2017
автор: Олександр Мачула