* * *

Яка  це  мука  жити  в  цьому  світі,
А  в  інший  відійти  не  наважуюсь  ніяк,
Даремно  кинув  я  палити,
Нікотин  вкоротив  би  життя  хоч  як.

Не  знаю  чому  життя  таке  убоге,
Мені  зовсім  не  пасує  воно,
Звернутися  так  хочеться  до  бога,
Та  не  почує  мене  всерівно.

А  дні  за  днями  пролітають.
«Все,  що  не  робиться  на  краще».
Роки  мої  кудись  поспішають,
Підганяючи  життя  непутяще.

Душі  мабуть  хотілося  б  на  небеса,
Бо  мені  жити  спокійно  не  дає,
Давно  уже  не  ваблять  чудеса,
І  зовсім  бог  не  впізнає.

Тому  мені  до  чорта  лиш  дорога,
Навіть  круги  пекла  не  лякають,
Та  вірити  все  ж  хочеться  у  бога,
Але  негаразди  віри  не  вселяють.

Якби  воно  було  так,  як  хотілось,
Тоді  й  життя  не  було  б  таким  гірким,
Мабуть  і  гідність  людська  тоді  б  змінилась,
Та  й  ми  змінились  би  разом  із  тим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755777
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2017
автор: Платон Маляр