Осінній настрій - що й не передати,
Розкинув вечір золоту вуаль...
В далекий вирій відлетіло свято,
На серці сумно, на душі печаль.
По краплі час відмірює хвилини,
Вони спадають в сіре небуття...
А я пройшла лише до половини
Свою дорогу і своє життя.
І що тепер?.. стою на перехресті,
У роздумах - куди ж мені іти?
Якби би я знала, що так важко нести
Свої гріхи та не свої хрести...
Отут, на роздоріжжі все й залишу,
Піду вперед, не озирнусь здалля...
Я вибираю - осінь, спокій, тишу,
І розпочну свій новий крок - з нуля!..
І не кажіть мені - це неможливо!
Своє життя ми пишемо самі!..
А я сьогодні вперше вірю в диво,
І йду на зустріч - щастю і зимі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755694
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2017
автор: majra