Блимають зірки із неба
У безхмарну темну ніч,
Мов нам кажуть знати треба
Як не впасти в Сонця піч.
Ми ж милуємося ними
Й блідим місяцем завжди,
Залишаючись глухими,
Не чекаючи біди.
А вони що нас чекає
Уже знають наперед,
Кожен тож до нас й гукає,
Захистіть життя букет.
Так влаштована людина,
Що не знає майбуття,
Настає як зла година,
То іде у небуття.
Пролетів булід чималий
Дуже близько від Землі,
А попав би, біду б мали
Всі дорослі та малі.
15.10.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755642
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.10.2017
автор: Георгій Грищенко