Добро зі злом вже бореться давно,
Ніхто не знає, де шукати правди
І час намотує ниток веретено,
А ті, що в тюрмах, винні чи насправді?
Так легко видавать себе за інших,
Міняти маски сім разів на день,
Немає на цім світі і безгрішних,
Для злодія слабкий – завжди мішень.
Де не підеш - брехня усюди,
І правдою так часто вже стає,
Та досить, схаменіться, люди!
Бо кривда всім вже дихать не дає..
Чи можете спокійно жити,
Коли вбиваєте братів?
Чи можете з криниці пити,
Яка поїла ваших же катів?
Та вже й самі катами стали,
Жалкуєте для бідних крихти хліба,
Країну душите своїми же руками,
Скажіть, для чого це вам треба?
Я ваших помислів не знаю!
Сказати правду, й знати їх не хочу!
Тверду надію просто маю,
Що збудуться слова пророчі:
«І на оновленій землі»
Ніхто не буде вже вбивати!
І буде син! І брат! І мати!
Щаслива мати в мирній хаті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755493
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2017
автор: Анастасія Покора