(З карпатських замальовок)
Сонце сховалось за річку,
щулиться обрієм день,
вечір запалює свічку,
гори співають «Марічку»
і про смерічок пісень.
Місяць на голос трембіти
робить невпевнено крок.
Вже скористалася літом
нічка, проворна кобіта,
й намолотила зірок.
Ними засіяла хмари,
наче ґаздиня ріллю.
Із полонини отара
тюпки біжить до кошари.
Хлопцям на руки зіллю.
Чиста з потоку водиця
втому здолає умить
і чабанові присниться
ніччю розкішна копиця.
Мила під зорями спить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755442
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2017
автор: Галина_Литовченко