Опівнічні зітхання.

Опівнічні  блукання  безсонні  по  стелі
Мого  погляду  в  темряві,  мляві  зітхання  мої
Від  утоми,  бо  сон  загубився  в  пустелі
Відчайдушної  спроби  заснуть,  поцілунки  твої

Перервали.  І  пристрасний  погляд  жагучий
Цих  прекрасних  і  чорних  очей  розпалив  мій  вогонь.
Мене  взяли  в  полон…  У  солодкий,  пекучий,
Одурманливий,  ніжний  полон  шовковистих  долонь.

На  спині,  я  відчув,  твої  пристрасні  пальці
Вигравали  мелодію  раю.  Гарячий  порив,  –
Й  переплетені  ми  у  зміїному  вальсі.
Тихий  стогін  зривався  і  зойк  з  твоїх  уст.  Я  творив

Нову  пісню,  її  ти  співала  ритмічно,
Заливаючи  річкою  голосу  свого  мій  дім.
Насолоди  і  щастя  був  бал  феєричний.
Розчинилися  ми…  Я  –  в  тобі,  ти  ж  –  у  серці  моїм.

16:23  13,10,2017
Вінниця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755329
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.10.2017
автор: Казимир Хрусталь