Як, все-таки, дивно тебе не кохати,
Із цією думкою засинати щодня.
Завжди тримати гарячою каву,
Та ніколи як ти не пити до дна.
Як добре все-таки не пам’ятати
Мигдалевий аромат твого волосся,
Очей твоїх погляд брунатний,
Губ твоїх смак, від цукру солодших.
Як добре, все-таки, тебе не чекати.
Залишати для тебе сигарети у пачці.
Щодня, щохвилинно готуватись до страти;
Курити для нервів, обпікаючи пальці.
Як дивно, все-таки, тебе не кохати,
Виявляється можна брехати собі.
Даремно казали, що так буде ще важче, -
Але ще важче забути тебе назавжди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2017
автор: Віталій Марченко