Земля втомилась і чека дощу ,
І кожною билинкою благає,
Вже не кричить-шепоче:»Досхочу
Напитись дай»А сонце не вгаває –
Пече, палить
І на шматочки спраглу землю рве.
Південний вітер рани їй ятрить
І в порох, ще живу, перетирає.
І весело йому, бо ж не йому болить
І віє суховійко не стихає.
Земля ж благає ,стиха шепотить
Потрісканими зшерхлими губами…
Аж ген далеко блискавка сяйне.
Їй стиха грім у відповідь буркоче.
Вже інший вітер хмари принесе
І дождь ворожкою молитву зашепоче.
Омиє
Рани,душу
ЗагоЇть і напоЇть усе живе
І суще.
Життя,як диво птицю ,відродить
Й крилом веселки в небі заяснить.́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75509
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.05.2008
автор: Галич Елена