Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
Осінь крилами курличе,
Омивається дощем:
Птаха в вирій вона кличе,
На душі сурмить плачем
Що вже літо відшуміло,
Відбуяв прекрасний цвіт,
Що життя, життя минуло,
Не вернуть галопом літ.
А у небі України
Майорить кличем надії,
Що не вмре, не вмре країна –
Поки квітнуть калинові мрії!
Поки хлопці-патріоти
Там життя кладуть за Україну,
Захищають наш із Вами спокій,
Боронять країну жовто-синю.
Ти ж, тримайсь, тримайсь козаче,
Бога я прошу, щоб життя Твоє зберіг.
За тобою мати, діти і дружина плаче
І хвилюється батько, щоб Ти не поліг.
Молиться країна – за мир, за свободу,
Молиться країна – за прийдешній день.
Пам’ята героїв в сонце чи в негоду,
Оспіває ще колись в безлічі пісень.
Вірю в перемогу, в мир на білім світі,
Ще радітимуть колись діти та онуки,
І теплом сердець, вірою зігріті
Йдуть вперед. Чути їхні кроки.
Боже, збережи і захисти
Твій народ від горя та біди.
І щедротами Своїми заступи,
Просимо, Тебе, грішних нас − прости…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2017
автор: Мирослава Савелій