© Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
Козацькому роду − нема переводу
І славі козацькій століття...
А в жилах тече кров повстання, свободи -
Позаду усі лихоліття.
Жовто-блакитні орли злетіли в небо
Землю встелив козацький жупан,
Нам неволі й брехні вже не треба.
В країні своїй кожен − то пан.
П-В:
Народжуються лицарі духу завжди
І епохи героями враз постають:
Вони боронять Україну від зла і неправди,
Вони − рух уперед задають.
О, козаки, ви мої козаки,
України справжні герої-сини!
Пам’ять про Вас все живе крізь віки,
Сизокрилі мої, брати-козаки!
Пан по духу і брат по свободі,
Хрещеник прадіда Дніпра,
Син Лугу і стражденної неньки-любові
України − держави добра.
Виростали із гніту поети, митці
І метри мистецтва родились:
Усі обнімались, братались в лиці
І правди синами назвались.
П-В:
Вони піднімали Україну з колін,
Злиденну на ноги спинали,
Вони будували Україну з руїн
Й ридали, коли вороги розпинали...
Для них Україна − то дружина, сестра,
Для них Україна − це мати...
У поході далекім була як дочка,
І обеліск рідної хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2017
автор: Мирослава Савелій