Порожня тронна зала, в оточенні дзеркал,
Налякана, розгублена панянка у короні.
Лякає у дзеркалах чудовиська оскал.
Тікати! - в скронях гупає, але сидить на троні.
Навколо хащі - непідкупні вартові,
Плющі позаплітали вікна й двері.
Страхи гойдаються на люстрах як живі,
У притаманній їм нахабницькій манері.
Розбить дзеркала й зникне ця мара!
Але в долонях порожньо. Де рятівна цеглина?
Хто з нею так, чия жорстока гра?
Заплющить очі мов нажахана дитина.
Порожня тронна зала, в оточенні дзеркал,
А може те чудовисько не з потойбіччя?
Стирчатиме між ребер відчаю кинджал,
Допоки не второпає що то... її обличчя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754890
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2017
автор: Ірин Ка