А вона буде диміти, тліючи
Крихка, мов динаміт
Вона крихтами збиратиме спогади
Що увінчані в малюнках з дитинства
Коли мрії були далекими
Коли назавжди було правдою
Ранок починає золотитися
Проміння сонця засліплює сни
Вона бореться, мов вікінг
З останніх сил черпає сили нові
І знову малює дитячу амбіцію
Коли віку ліку нема і на ліжку
Мов стріла, гостро врізається дійсність
Крізь сон вона живе
Дихає, плаче, їсть і дружить з іншими
У мареннях марить
І уже не розуміє, де вхід, а де вихід
Докурюючи останню цигарку
Під ліхтарем з яскравим світлом
Вона свято вірить у добро і ласку
Слідує стежині яка веде вверх вулицею
І наближається до мрії, і продовжує правду
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2017
автор: Doll