Стурбований коханими місяць
Заховав межи вітами лице…
Винно-гарячими звуками джазу
Зазвучали нічні ліхтарі.
А леді Ніч закохано боїться,
Того хто хмари хвилями пасе,
Того хто корицю сипле між нами,
П’є холодні пахощі землі…
Ароматами кави заплітається ніч;
Зорями розсипається небо просторе;
Землею розливається пам’ять сторіч,
Виливаючись у глибини бетонного моря.
Закохані пари гуляють у сни.
Ті, що кохаються – затемнюють вікна…
Містом облудним бігають пси.
У теплих колисках маніжаться діти.
І я лиш один, у полоні вина,
Розмітаю хмелем думку болючу.
Я тут один і ти там сама,
І терпке тепло тіло торкнуло.
А за вікном жевріють жнива…
А за вікном світиться місто…
А за вікном згорає листва…
А за вікном твоє біле тіло…
Розпинає ця...
аж надто холод на осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754873
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2017
автор: Віталій Марченко