(навіяло)
Піду вранці до криниці,
Наберу я там водиці.
Повертатимусь до хати,
Мишка буду виглядати.
Може мене у віконце
Та й побачить моє сонце.
Мої щічки червоненькі,
Оченята голубенькі.
Брови чорним малювала
І намисто одягала.
Й вишиваночку сорочку
Ще й у коси синю стрічку.
Я іду така вродлива,
Я іду така щаслива.
Може вийде моє серце
Й піднесе мені відерце.
На віконця поглядаю
Та Мишка у них немає...
Завтра вранці до криниці
Знов піду я по водицю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2017
автор: Анфиса Нечаева