На краю дороги росте дуб високий
Старий і корявий та й ще одинокий.
А колись бувало тут росла діброва
И колись літало тут козацьке слово.
Десь тут недалеко стояла криниця.
З неї брала воду знатная дівиця.
Зранку залицявся козачок чубатий.
Ніччю цілувались там десь біля хати.
Був той дубочок молодий, високий
Та вже пролетіло так багато років.
Десь поділись коні та воли з возами
Та нема вже дівки з тими козаками.
Стоїть край дороги старий дуб високий
Навкруг чисте поле скільки бачить око.
Де ж ота дівчина, де козак чубатий?
Вже нема криниці та немає хати.
А навколо дуба все ж життя вирує
Новеє людинство в полі хазяйнує.
Та бува під дубом сядуть для спочину
Заспівають пісню про тую дівчину.
Як та дівчинонька ходила по воду
І як козаченько задививсь на вроду.
Як з криниці достав золоте відерце
Загубив навіки своє палке серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754677
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 10.10.2017
автор: Євгеній Рослик