ти щойно навчився ходити по стелі
дивніших за тебе не має у світі,
умієш знаходити воду в пустелі
та тіні ловити при місячнім світлі
ти вчора навчився балакати з небом
торкатись планет і чухать їм спини,
цей світ божевільний загнеться без тебе,
вдавившись потоками власної слини
прокинешся завтра володарем моря
цунамі та бурі сховаєш в кишеню,
померлі зірки марно гріють долоні,
пустоти душі не заллєш аквареллю
в колекції маєш всі запахи літа,
хоч стежки твої уже осінню вкриті
кімнату наповнить морозне повітря,
умієш усе...лиш не знаєш як жити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754674
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2017
автор: Ендрю Мітін