Калюжа промовляла перехожим:
До мене йдіть, і наберіть води , як треба,
Хоч трохи каламутна, то згодиться, може
Для чогось, бо вода- то крізь - із неба.
До речі, десь-то є криниця – яка ляклива глибина,
Хоча вода прозора й чиста,там небезпека причаїлась
На гордовитих відчайдух завжди чатує там вона
Ідіть сюди – довіртеся, відчуйте мою милість.
Та як неважко всім нам здогадатись,
Ніхто не слухає калюжчиних чуттєвих серенад
І обере хоч довго спраглим залишатись,
Та не торкнутися сумнівних , хоч оспіваних принад
На жаль, ми знаємо, що в нас по-різному буває :
Частенько враження доступні і здобуток без зусиль
Не тільки недосвідчених і нерозумних поглинають -
І ось гойдається душа в багнюці замість хвиль.
Та мудрий мандрівник всміхнеться тільки з цього:
Як ти задумав довгий і цікавий шлях
Байдужим стань до успіху швидкого,
Пий тільки з з глибини й звіряйся по зірках.
© Олена Зінченко 09.10..2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754547
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2017
автор: Zinthenko Olena