Ще одне у Клубі поезії вітання до дня народження Марини Іванівни. Це переклад саме першого з двох віршів циклу.
Я хотіла, щоб вільності у перекладі було цього разу якомога менше.
Мені дещо сумно, що переклад має бути дуже схожий на інші переклади цього твору, хоча я робила свій варіант без знайомства з іншими. (Звичайно хочеться, щоб твоя праця якось впізнавалася. Гадаю, що таке почуття знайоме багатьом перекладачам віршів). Але така спільність має бути, якщо перекладові вдалося бути схожим на оригінал.
Когда я буду бабушкой —
Годов через десяточек —
Причудницей, забавницей, —
Вихрь с головы до пяточек!
И внук — кудряш — Егорушка
Взревёт: «Давай ружьё!»
Я брошу лист и пёрышко —
Сокровище моё!
Мать всплачет: «Год три месяца,
А уж, гляди, как зол!»
А я скажу: «Пусть бесится!
Знать, в бабушку пошёл!»
Егор, моя утробушка!
Егор, ребро от рёбрышка!
Егорушка, Егорушка,
Егорий — свет — храбрец!
Когда я буду бабушкой —
Седой каргою с трубкою! —
И внучка, в полночь крадучись,
Шепнёт, взметнувши юбками:
«Koгo, скажите, бабушка,
Мне взять из семерых?» —
Я опрокину лавочку,
Я закружусь, как вихрь.
Мать: «Ни стыда, ни совести!
И в гроб пойдёт пляша!»
А я-то: «На здоровьице!
Знать, в бабушку пошла!»
Кто хо́док в пляске рыночной —
Тот лих и на перинушке, —
Маринушка, Маринушка,
Марина — синь-моря!
«А целовалась, бабушка,
Голубушка, со сколькими?»
— «Я дань платила песнями,
Я дань взымала кольцами.
Ни ночки даром проспанной:
Всё в райском во саду!»
— «А как же, бабка, Господу
Предстанешь на суду?»
«Свистят скворцы в скворешнице,
Весна-то — глянь! — бела…
Скажу: — Родимый, — грешница!
Счастливая была!
Вы ж, рёбрышко от рёбрышка,
Маринушка с Егорушкой,
Моей землицы горсточку
Возьмите в узелок».
23 июля 1919
Коли бабуня буду я -
Либонь, за десять рочків ще, -
Химерниця, вигадниця, -
До пальчиків вся - вихорище!
Юрко-внук, кучерявець мій,
Гукне: "Рушницю дай!"
І скарб я кину дорогий -
Письмо, ти зачекай!
В плач мати: "Рік три місяці,
А що давай до рук!"
А я їй: "Хай він біситься!
По бабці і онук!"
Юрко, моя дитиночко!
З ребра мого створіннячко!
Юруню мій, Юруню мій,
Юр - сокіл-богатир!
Коли бабуня буду я -
Сивезна з люлькою карга! -
І внучка в час опівночі
До мене шурхне крадькома:
"Порадьте ви, бабунечко,
З сімох кого візьму?" -
То я стрибну з ослінчика,
І вихор я здійму!
А мати: "Безсоромниця!
До танцю і в труні!"
А я: "Та добре зробиться
По бабці, по мені!"
Хто вдався вправний у танках,
Той жвавий і на подушках, -
Маринонько, Маринонько,
Марина - синь-моря!
"Зі скількома, бабуненько,
Мінялись ви цілунками?"
- "Платила дань співанками,
Збирала дань каблучками.
Дарма щоб нічка - не згадать,
Була бо кожна - рай!"
- "Та бабі перед Богом стать,
Як стрінеш суд і край?"
"Свистять шпаки, біліється
Весна - бач, як буя...
Скажу: - Так, рідний, - грішниця!
Жила щаслива я!
Ви ж, із гнізда голубоньки,
Маринонько та Юронько,
Землі моєї грудоньку,
У вузлик заберіть".
Переклад 01.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2017
автор: Валентина Ржевская