Іронія часу


Хотілось  підсніжник  в  віршах  оспівати,
Як  перший  провісник,  як  промінь  весни.
Не  встигла  слова  я  найкращі  дібрати,
Як  ряст  і  фіалки  розвіяли  сни.

І  зелень  навкруг  соковито  налилась,
І  подих  черемхи  збиває  думки,
Бджолина  сім’я  у  дуплі  поселилась
І  з  першим  промінням  цілує  квітки.

А  там  соловей  розбудив  всю  долину:
Кульбабу,  дзвіночки,  траву  череду;
Метелик  барвистий  ромашку  покинув
І  вибрав  троянду  собі  молоду.

Заквітчану  землю  не  просто  впізнати  –  
Немов  наречена  у  пишнім  вінку.
І  щойно  лиш  жайвір  насміливсь  співати,
Як  чути  жниварську  вже  пісню  дзвінку.

А  час  так  летить,  що  не  в  змозі  догнати,
Хоч  як  поспішай  і  прискорюй  ходу  …
Хотілось  підсніжник  в  віршах  оспівати  –  
Пора  вже  копати  жоржини  в  саду…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754341
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 08.10.2017
автор: ЮНата