Бабця внука вчить абетку.
В лоб – горохом, так у Петьку.
Б’ється, бідна, з «А» до «Я»,
Голос вже, мов в солов’я.
- А-а-а, бе, ве, т.д, т.п.
Бачить Петрик: щось – не те!
Як його втомила нянька!
- Бабо, що то – буква «Манька»?
Кажеш: Я та й я! То – ти?
- Чуєш, Петьку, не плети!
Хлопець знову за своє:
«Буква «Манька» справді є?»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754338
Рубрика: Гумореска
дата надходження 08.10.2017
автор: Шостацька Людмила