Я хочу знову стати дитиною,
щоб не знати за почуття:
за відчай, журбу, страх,
вороття,
куди тебе затягує
розбите серце.
Кожного ранку гуляти, радіти
не думати над тим,
що мозолить думки.
Просто бути людиною,
вічно.
Хоч і малою,
зате назавжди.
Виривати листки
із зіпсованих зошитів,
кричати від болю,
що наносять старші за тебе,
бути свареним після школи,
а коли заходять гості
на день народження
тобі дарують
різні речі.
Бути на рівні з собакою
кататись на його спині.
Купатися разом у ванні
та бігати по багнюці,
як свині.
Відчувати на собі повітря,
яке вміє жити краще за нас.
Щоб появилась у тобі надія,
котра змінить,
як світ так
і вальс,
який ти уперше віднайдеш,
відкриєш у своєму тілі.
Доторкнешся до її рук:
мурашки по тілі,
мурашки по мріях.
І все!
Зупинись!
Мені цього вистачить!
Далі не треба летіти
в майбутнє!
Все що потрібно я знайшов
у цьому вимірі.
Не хочу бути,
знову бути
дорослим.
Я хочу знову стати дитиною,
щоб не знати за почуття,
щоб радіти
кожному літу
щоб радіти
за власне життя.
та ступати по власній землі
без боротьби й вороття.
Бути вільним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754140
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.10.2017
автор: Arthur Savchuk