Прив`ялий світ, туман і тиша…
Це все колись уже було :
І кольорові бігли миші,
І пізнє золото цвіло.
Був небокрай так недалеко,
Принаймі, так здавалось нам,
Хоч сумували вже лелеки
Й збирали данину вітрам,
То все дарма, бо ми кохали,
На фоні паморозі айстр,
І журавлиних інтегралів,
Під падолистовий кадастр.
Палало листя – ми горіли,
Як жаль, це так давно було,
Єднання душ губило тіло -
У вирій щастя утекло .
Лиш пам'ять… аж до небокраю,
Птахів небесний караван,
Лиш Туга – донька Навсікаї,
Мов осінь, вкутана в туман…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2017
автор: Стяг