Біля образа мати в молитаві ,
А у серці розпука і біль .
Синочок загинув у битві ,
Важко жити у світі одній.
Сивина вже посріблила скроні ,
Зморшки з горя покрили чоло,
Фотографії сина в долонях,
Як то разом їм добре було.
Разом будні і свята стрічали,
Ділили і радість й жалі,
Та не думали і не гадали
Про лихо на нашій землі.
Забрала війна зла синочка ,
Не вернеться до рідної хати,
Залишилась у хрестик сорочка...
Та старенька згорьована мати.
І клен затужив біля хати,
Що сина під ним виглядала,
До віт пригорнулася мати,
І сином ... Синочком назвала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2017
автор: Калинонька