Я померала вчора з безпорадності...
Хоч через неї не живу давно.
Я померала з холоду й брутальності...
Хотіла я розтанути... Мов й не було.
Та... Видно не на часі. Смерть спізнилася...
чи з жалощів заплакавши пішла,
бо допомога мені вкотре забарилася...
Підняти руку на самотню - сили не знайшла.
Та ми із нею очима все ж зустрілися,
вона забрала мрії і казки,
і чуда ледь на денці залишилося...
Тобі не треба хвилюватися... Прости.
Бо я насмілилася чекати нездійсненого.
Мов ти прийшовши розженеш біду.
Я почувалася надто самовпевнено.
Тепер дорогою тією не піду.
Я померала вчора з безпорадності...
Але, для чогось ще, залишив Господь.
Мені б на денці, трішечки відважності.
І ти знічев'я казку не приводь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753689
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2017
автор: Яна Бім