МАЯК.
Стою край моря. Сонце догорає,
А я очей не відірву ніяк
Від того місця в далині безкрайній,
Де височіє у пітьмі маяк.
Кремезний, але зовсім одинокий
Стоіть він там, на крайчику землі,
І блимає холодним білим оком,
Рятуючи заблуди-кораблі.
Так і в житті для нас часòм важливо,
Коли не знаєш, де він - вірний шлях,
Щоб доля сотворила справжнє диво
Пославши кожній жінці свій маяк,
Який посеред темноти засвітить,
Не дасть згубитись їй серед "морів"
В ту мить, коли душа її розбита
Стоїть на роздоріжжі почуттів.
Н.Хаммоуда.
04/10/2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753670
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2017
автор: Наталя Хаммоуда