Пісня


“...історія  скаже,  хто  ми  були  і  де  поділися”.
“Чорний  ворон”
В.  Шкляр


Ой,  у  Ярі  Холодному  всі  стежини  сніжні,
Але  в  темнім,  непролазнім  коням  непотрібні,
—  Віднеси,  душа-Мудею*,  мене  до  спасіння,
Бо  не  бачитиму  сонця,  зірок  в  небі  синім.
Порятуй  від  злої  рани,  від  хижого  люду,
Від  червоної  навали  та  синів  Іуди.
Мені  б  тільки  зцілитися,  тільки  підвестися,
За  козаків  помститися,  волі  домогтися.
Мабуть,  матір  молилася,  в  дорогу  хрестила,
Тому  стара  із  косою  ще  раз  відступила...

Сумна  пісня  ллється
З  Холодного  Яру.
Вітер  нею  грає,
До  нас  долітає.

А  дівча,  котре  кохає,  стоїть  виглядає,
Усі  очі  прогледіло  —  милого  чекає.
Та  ні  вісточки  якої,  ні  жодного  знаку,
Тільки  в  небі  громовиці  —  спалахи  гарматні.
Вишивала  сорочину  —  оберіг  від  ката,
Чаклувала,  замовляла  на  Спасові  свята,
Окропляла  на  світанку  святою  водою
Від  шабе́ль  і  куль  ворожих,  і  лихої  долі.
Розгорнути  б  рушничка  до  самої  хати,
Там,  на  ньому  вишивані  з  барвінками  маки...

Біля  Яру  Холодного  
Дівчина  співає,
А  вітер  кружляє,
Як  може  втішає.

Майже  сто  років  минуло,  а  хоч  щось  змінилось?
На  нащадків  козаченьків  біда  напустилась.
Знов  виборювати  волю,  землю  захищати,
Знову  підлість,  знову  зрада  ворогів  триклятих.
Вірні  сини  України  на  переднім  краї.
Відчайдухів-патріотів  “кіборгами”  звали.
Земля  стогне,  вмивається  ріками-сльозами.
Всіх  згадайте,  до  одного  перед  образами!
Матерям  молитися  й  дороги  хрестити,
За  своїх  дітей-героїв  Матінку  просити.

За  розривами  снарядів
Пісень  не  почути.
Тільки  вітер  завиває,
До  нас  розмовляє.

Вже  кохані  у  чеканні  проплакали  очі,
Звісточки  з  війни  чатують  щодня  і  щоночі.
Дітям  колискову  пісню  про  тата  співають
Та  ні  спокою,  ні  втіхи  не  мають,  не  знають.
Простелити  б  доріженьку  до  самої  хати,
Щоб  живими  повертались,  тільки  б  це  і  мати.
Війна  —  лиха,  чорна  сила,  заступила  сонце,
Для  кожного  по-своєму  загляда  в  віконце.
Запишемо  всю  правдоньку,  щоб  запам'ятали,
Які  були  люди  гідні,  яку  славу  мали!

Заспіваємо  про  волю,
Про  вільну  країну.
Вітер  крила  має,
До  всіх  завітає.

*Мудей  —  кінь  Чорного  ворона  

09.2016  р.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753605
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.10.2017
автор: Таня Світла