От думки, розбігались, бешкетниці,
Скоро не зібрати до ладу.
Наче діти! Їх не спиниш в просторі,
Все собі кружляють у танку.
Грають в класики,
Стрибають зі скакалкою,
Крилами тріпочуть на вітру.
Бігають стежками, в травах сховані,
Дзвонять у лілову сон-траву.
Я за ними прошмигну тихесенько,
Не сполошу, навіть не торкну.
По стежині з голубими росами
До серпневих яблук поспішу.
Самим небом і дощем освячені,
Вічним подихом і Спасів, і Богів.
Наберу духмяно-спілих красенів
І в бабусин кошик покладу.
Пригадаю тих, кому завдячила,
Мабуть, вони поруч у цю мить,
Бо ходили тут ногами босими
І степами, маками порослими
У садочок яблуньки садить.
08.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753568
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2017
автор: Таня Світла