Жовтавію шовковичним кущем.
Як мало сяйва. Лиш вітри холодні
До відчаю штовхають, чи безодні
І листю навівають щем.
Побуду сонцем, доки не злетить
Усе вбрання в обіймах листопаду.
Вичісую чуприни крон доладні,
На гребінці вібрує нить.
Скрипаль торкнеться – співом затужу,
Про нездійсненне скрипкою заплачу.
Він пригадає пристрасті юначі,
А я - журбу легку чужу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2017
автор: Оксана Дністран