[i][b]Сезон дощу, осінньо-м'ятна стужа
З поривом вітру лізуть до дверей.
І я стаю чимраз тоді недужа
Не від інфекцій, але від людей.
Спадає радість, настрою під мінус,
Що навіть скибка цитрусу й узвар
Не здатні мій здолати горе-вірус -
Вселенську битву доброго та чвар,
Та в час, де ніжність зовсім вже не зброя,
І тисне на гачок лиха рука.
Кричу: "я - дівчина...
Я - дівчина, не воїн,
Я проти війн занадто ще слабка".[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753487
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.10.2017
автор: Лілея1